A A A K K K
для людей із порушенням зору
Михайлівська громада
Полтавська область, Полтавський район

Історія створення Михайлівської сільської ради

До складу Михайлівської сільської ради входять чотири села: Михайлівка, Жирківка, Любимівка, Первомайське.

Центр сільської ради село Михайлівка – розташовано на висоті 102метри над рівнем моря.

Населення по сільській раді – 1614 чоловік, станом на 1 січня 2016 року.

На території сільської ради працює школа 1-3 ступенів, директор школи – Ярославська Валентина Василівна, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, ФАП – завідуюча – Гупало Тамара Петрівна.

Гостинно зустрічають малечу два ДНЗ – «Теремок» та «Івушка»; завідувачі Жижила Ольга Вікторівна та Баликова Світлана Анатоліївна.
На території сільської ради знаходиться Михайлівський СБК – директор Филонич Марія Володимирівна, та Первомайський клуб – директор Діденко Іван Миколайович. Учасники художньої самодіяльності – одні з найкращих у районі та за його межами.

Також у нас є дві бібліотеки – Михайлівська, завідуюча Цюман Надія Олександрівна та Первомайська – завідуюча Стягайло Клавдія Іванівна; відділення зв’язку очолює Рогова Галина Тимофіївна.

За кошти засновника ТОВ «Востокстройгаз» Лебедина Юрія Яковича збудований   Олександро -  Невський храм УПЦ  – протоєрей Олександр Хорішко. Також з 2002 року знаходиться українська православна церква Святого Благовірного князя Олександра Невського – настоятель отець Анатолій  Канівець.

На території Михайлівської сільської ради знаходиться ЦВНГ-3 –керівникГасиджак Іван Васильович;  ТОВ «Востокстройгаз» - директор Степаненко Євгеній Ілліч, КС «Машівка» – начальник Шкурпела Микола Іванович.

Землі сільської ради обробляють такі потужні підприємства, як ТОВ «Востокстройгаз»,ТОВ «Фармко», «Приват-Агро Альянс».

А тепер - про кожне село окремо.

Село Михайлівка

Село Михайлівка було засноване в середині 18 ст. Першими поселенцями села були селяни-козаки. Раніше воно мало назву Милорадово. На початку 19 ст. землі, на яких тепер знаходиться Михайлівка, належали Петербурзькому губернатору Михайлові Милорадовичу. Люди, що жили на цій землі, були кріпаками.

За переписом 1859 року тут знаходилося 137 дворів і  проживало 854 жителі. Через 41 рік, за даними 1880 року, вже було 334 двори і мешкало 2431 чоловік населення.

В селі чотири рази на рік проводилися багатолюдні ярмарки.

У 1910 році тут було 385 господарств і 2525 жителів. У селі Михайлівка діяла олександрівська церква, дерев’яна, холодна, побудована  в 1884 році. Вона мала бібліотеку. У парафії діяли школа грамоти і земське початкове училище.

В 1912 році була утворена жіноча церковно-парафіяльна школа. Церква мала 33 десятини ружної землі і 2266 парафіян. Михайлівка до революції входила до складу Жирківської волості, Константиноградського повіту.

У 1905 році селяни вели боротьбу за землі. Під час громадянської війни боротьбу вела сільська біднота.

У 1921 році створюється кредитне товариство, яке існувало до створення колгоспу. Першим головою був Семен Горошко.

У 1926 році у Михайлівці створено «машинове товариство», в якому було 2 трактори, 2 молотарки, олійниця.

На початку 20-х років Михайлівка стає центром сільської ради. За переписом в 1926 році в Михайлівці було 511 господарств і проживало 2567 чоловік населення, в тому числі 1233 чоловіки і 1334 жінки.

У 1924 році в селі Михайлівка створено три колгоспи: імені «Жовтневої революції», «Шевченка», «Перше травня». Першим головою колгоспу імені «Шевченка» було обрано А.І. Лісконога.

У 1930 році з Нехворощі в Михайлівку було передано МТС, яка проіснувала до 1958 року.

З початку Великої Вітчизняної війни 324 односельці пішли на боротьбу з ворогом. Не повернулося 181 чоловік.

Після закінчення війни михайлівці приступили до відбудови народного господарства. У 1944 році в колгоспі ім. Шевченка налічувалося 1902 га ріллі, 6 биків і 3 корови. Ними і обробляли землю. Урожай отримували 8 ц. з гектара.

У 1952 році всі три господарства злилися в одне, яке стало називатися ім.. Суворова. Головами були спочатку Л. С. Водолага, потім М.С. Сухиня, І.З. Радченко та М. Т. Клименко.В 1972 році відбулося об’єднання колгоспів.

Село Жирківка

Село Жирківка знаходиться на правому березі річки Мокра Лип’янка. Раніше село називалося Велика Паськівка. У 1900 році було перейменовано в село Жирківка. Назва села походить від прізвища Жорковський ( колись тут жив пан Жорковський). У 1844 році на кошти ген-майора Йосипа Федоровича Паськевича була збудована на території села церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Поряд було споруджено дзвіницю. У 1962 році церква була знята з реєстрації після того, як згоріла від попадання блискавки. Токож в селі у той час була збудована лікарня, яка збереглася і функціонує до цього часу.

Село Любимівка

Раніше в селі Любимівка,коли воно ще так не називалося, було два села – Левкіка та Сулимівка. Назва селам пішла від двох панів – пана Левка і пана Сулими. У Левка була дружина Любка, і два сини. Пізніше село Левківка було перейменовано на Любимівку, на честь дружини. В селі були ще і генеральські маєтки, один з генералів служив у Полтаві. Пізніше, коли почали розганяти панів, люди самі розбирали їхні маєтки, щоб пани не повернулися назад в село.

Приблизно у 1850 році була побудована школа. Цеглу на будування возили з Полтави на волах, розтвор робили з цементу, вапна і яєць. Школа після революції була церковно-приходською, і збереглась до цього часу. Під час першої світової війни, в селі був Лазарет, а після війни на цьому місці був магазин. Потім перебудовано на жиле дворище, яке існує і до цього часу. Село Любимівка і Сулимівка складалося з двох колгоспів. В кожному селі була ферма, магазин, дитячий садок, клуб. На даний час збереглось село Любимівка, і вулиця Сулимівка.

Село Первомайське

За переказами старожилів село Первомайське утворилося з легкої руки нареченої Нехворощанського пана, яка переїхала з західної України в Нехворощу, взяла з собою всіх своїх кріпосних і дала їм вільну. Вони і оселилися на землях теперішнього села і назвали поселення Жирківськими хуторами. Перші колективні господарства були засновані у 1927 році, тільки називались вони товариством по обробці землі. На територій нинішнього села було два колгоспи. «Косігор» і колгосп ім. Петровського. Ці колгоспи проіснували до 1932 року. Потім, після того, як сталінські поплічники почали забирати зерно і вивезли восени все із колгоспу Перовського. Два колгоспи з’єдналися в один – ім. Петровського. Цей колгосп проіснував до 1939року. Головою був Рудяк Митрофан Ілліч. У 1939 році перейменували на колгосп « Комуніст». З початком ВВ війни ці поселення одержали назву Первомайське.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь